Групи рівних для медичних фахівців в Україні: досвід упровадження інноваційного формату безперервного професійного розвитку

Автор(и)

  • Тетяна Черниш Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна
  • Ольга Короленко Україно-швейцарський проєкт «Розвиток медичної освіти», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-9067.2023.6.72-84

Ключові слова:

групи рівних, медичні працівники, безперервний професійний розвиток, медична освіта, Україна

Анотація

У статті описано контекст, результати запровадження й функціонування в Україні з 2020 р. груп рівних як інноваційного формату безперервного професійного розвитку (БПР) для лікарів, медсестер та управлінців первинної медичної допомоги за підтримки україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти». Як стратегію дослідження було обрано метод кейс-стаді. Загалом проаналізовано 40 прикладів запровадження груп рівних для медичних фахівців практично з усіх областей України в приватних (9) і комунальних (25) закладах охорони здоров’я, а також практиках ФОП (6). Фасилітатори, учасники груп рівних підкреслювали не лише освітній внесок такого формату БПР у їхню професію, а й соціальний та психологічний компоненти. Згідно з результатами дослідження, перешкодами у створенні й сталості груп рівних є відсутність підтримки керівництва, брак часу, мотивації та формальних стимулів (балів БПР).

Біографії авторів

Тетяна Черниш, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

PhD, доцентка кафедри соціології НаУКМА, керівниця українського офісу україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти»

chernysh@ukma.edu.ua

Ольга Короленко, Україно-швейцарський проєкт «Розвиток медичної освіти»

Магістриня менеджменту в охороні здоров’я, координаторка з моніторингу і оцінювання україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти»

Посилання

  1. Beyer, M., Gerlach, F. M., Flies, U., Grol, R., Król, Z., Munck, A., Olesen, F., O’Riordan, M., Seuntjens, L., & Szecsenyi, J. (2003). The development of quality circles/peer review groups as a method of quality improvement in Europe. Results of a survey in 26 European countries. Family Practice, 20, 443–451. https://doi.org/10.1093/fampra/cmg420
  2. Biefnot, S., Hamidova, M., Rakhmatova, N., van Tvillert, E., & Galeazzi, R. (2019). Kerivnytstvo dlia fasylitatoriv hrup rivnykh [Peer support group facilitator guide]. Ukrainian-Swiss Project “Medical Education Development” [in Ukrainian].
  3. Borman, E. (2014). CME/CPD in Europe and trends for the future. European Accreditation Council for Continuing Medical Education. European Respiratory Congress, Munich, 8 September. https://ebap.org/images/files/CPD-in-Europe-Borman.pdf
  4. Chernysh, T., Opitz, L., Riabtseva, N., Raab, M., & Pavlova, M. (2023). Experience with the implementation of continuous medical education among mother-and-child health care providers in Ukraine: A case study based on two international collaboration initiatives. Healthcare, 11, 1964. https://doi.org/10.3390/healthcare11131964
  5. CPME. (n. d.). Continuing Professional Development for Doctors. Improving Healthcare. https://www.cpme.eu/continuing-professional-development-for-doctors-improving-healthcare/
  6. General Medical Council. (2012). Continuing professional development. Guidance for all doctors. https://www.gmc-uk.org/-/media/documents/cpd-guidance-for-all-doctors-0316_pdf-56438625.pdf
  7. Global Gender Gap Report 2022. (July 2022). World Economic Forum. https://www3.weforum.org/docs/WEF_GGGR_2022.pdf
  8. Grol, R. (1990). Peer review in primary care. International Journal for Quality in Health Care, 2(2), 119–126. https://doi.org/10.1093/intqhc/2.2.119
  9. Jenkins, T. M., Underman, K., Vinson, A. H., Olsen, L. D., & Hirshfield, L. E. (2021). The resurgence of medical education in sociology: A return to our roots and an agenda for the future. Journal of Health and Social Behavior, 62(3), 255–270. https://doi.org/10.1177/0022146521996275
  10. Lewington, K. (2012). Changes to medical education over the past 20 years. BMJ 2012;344:e3504. https://doi.org/10.1136/sbmj.e3504
  11. Lillis, S. (2011). The educational value of peer groups from a general practitioner perspective. Journal of Primary Health Care, 3(3), 218–221. https://doi.org/10.1071/HC11218
  12. Magwenya, R. H., Ross, A. J., & Ngatiane, L. S. (2022). Continuing professional development in the last decade – A scoping review. Journal of Adult and Continuing Education, 0(0). https://doi.org/10.1177/14779714221147297
  13. Main, P. A. E., & Anderson, S. (2023). Evidence for continuing professional development standards for regulated health practitioners in Australia: a systematic review. Human Resources for Health, 21, 23 (2023). https://doi.org/10.1186/s12960-023-00803-x
  14. Medical Board of Australia. (n. d.). Professional Development Plans and Types of CPD. https://www.medicalboard.gov.au/Professional-Performance-Framework/CPD/Professional-Development-Plans.aspx
  15. Murgatroyd, G. B. (2011). Continuing professional development. The international perspective. General Medical Council. https://www.gmc-uk.org/-/media/documents/cpd---the-internationalperspective-jul-11_pdf-44810902.pdf
  16. Prytherch, H., Galeazzi, R. L., Djamalova, M., Rakhmatova, N., Kasymova, Z., Ross, G., & Wyss, K. (2018). Improving the quality of primary health care through the reform of medical education in Tajikistan. Public Health Panorama, 4(04), 599–605.
  17. Resolution of Cabinet of Ministers of Ukraine on approval of the Regulation on the system of continuous professional development of healthcare professionals No. 302 (2018, March 28). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2018-p [in Ukrainian].
  18. Resolution of Cabinet of Ministers of Ukraine on approval of the Regulation on the system of continuous professional development of medical and pharmaceutical workers No. 725 (2021, July 14). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/725-2021-%D0%BF#n8 [in Ukrainian].
  19. Samuel, A., Cervero, R. M., Durning, S. J., & Maggio, L. A. (June 2021). Effect of Continuing Professional Development on Health Professionals’ Performance and Patient Outcomes: A Scoping Review of Knowledge Syntheses. Academic Medicine, 96(6), 913–923. https://doi.org/10.1097/ACM.0000000000003899
  20. The College of Family Physicians of Canada. (n. d.). Mainpro+ Policies. https://www.cfpc.ca/en/education-professional-development/mainpro/mainpro-policies
  21. WFME. (2015). Continuing professional development of medical doctors. WFME global standards for quality improvement. https://wfme.org/download/wfme-global-standards-cpd-english/
  22. Wilson, H. (2015). Challenges in the doctor–patient relationship: 12 tips for more effective peer group discussion. Journal of Primary Health Care, 7(3), 260–263. https://doi.org/10.1071/HC15260
  23. Yakovlyev, M. (2011). Using case-study as a political science research methods: an attempt at typology. Naukovi zapysky NaUKMA. Politychni nauky [NaUKMA Scientific Papers.
  24. Political Sciences], 121, 13–16. https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/3603 [in Ukrainian].
  25. Yam, C. H. K., Griffiths, S. M., & Yeoh, E.-K. (2020). What helps and hinders doctors in engaging in continuous professional development? PLoS One. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0237632

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-11-22

Як цитувати

Черниш, Т., & Короленко, О. (2023). Групи рівних для медичних фахівців в Україні: досвід упровадження інноваційного формату безперервного професійного розвитку. Наукові записки НаУКМА. Соціологія, 6, 72–84. https://doi.org/10.18523/2617-9067.2023.6.72-84