Organizational adaptation to a disruption caused by the full-scale russian invasion of Ukraine

Артем Сердюк

doi:10.18523/2617-9067.2023.6.39-49

Автор(и)

Артем Сердюк Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна https://orcid.org/0000-0002-0060-1311

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-9067.2023.6.39-49

Ключові слова:

стихійне лихо, катастрофа, соціальний розрив, організаційна адаптація, російське вторгнення, Україна, типологія DRC

Анотація

Більшість опублікованих досліджень про соціальний вплив катастроф стосується стихійних лих, які мають руйнівний, але короткочасний вплив, тоді як соціальним потрясінням, спричиненим війною (наприклад, ситуація в Україні після повномасштабного російського вторгнення), приділяється мало уваги. Мета цього дослідження – зрозуміти природу порушень у роботі українських комерційних і некомерційних організацій, спричинених повномасштабним російським вторгненням, та дослідити адаптаційні механізми, які використовуються для подолання цих порушень. Для цього проведено якісне дослідження 22 українських організацій та використано типологію організованих реакцій, розроблену Центром дослідження катастроф (Disaster Research Center, DRC), щоб класифікувати їхні відповіді.
Результати дослідження свідчать про те, що більшість опитаних організацій зіткнулися з певними розривами в операційній діяльності, яку вони відновили за доволі короткий термін. Крім того, протягом перших кількох тижнів після повномасштабного російського вторгнення вони явлено, що опитані організації не стикалися з проблемами, типовими для катастроф, спричиненими конфліктами.
За результатами інтерв’ю було виділено шість класів нових організаційних запитів, спричинених повномасштабним російським вторгненням: класи «Потреба в допомозі армії» та «Безпека співробітників» належать до запитів, викликаних дією небезпечних агентів; «Вигорання» та «Соціальна відповідальність стосовно співробітників» є запитами, викликаними реакцією організації на загрози; класи «Зменшення витрат» та «Пошук нових ринків і продуктів» є запитами, породженими радикальними змінами зовнішнього та внутрішнього середовища.
Також було досліджено організаційні реакції на ці класи запитів. Реакції на запити, викликані безпосередньо небезпечними агентами, мають більше імпровізаційних і новаторських дій, деякі з яких уже структурувались у нові організаційні ролі та процедури. Реакції на запити, спричинені реакцією організацій на загрози, включають значну переорієнтацію наявних механізмів, найбільш показовими з яких є переорієнтація ролі та функцій HR-спеціалістів і повторне використання підходів, розроблених під час пандемії COVID-19. Реакції на запити, спричинені зміною середовища, дуже різноманітні й креативні, що ускладнює їх узагальнення.

Біографія автора

Артем Сердюк, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Аспірант кафедри соціології та Докторської школи імені родини Юхименків НаУКМА

a.serdiuk@ukma.edu.ua

Посилання

Auf der Heide, E. (1989). Disaster response: Principles of preparation and coordination. Mosby-Year Book.
Bates, F. L., & Peacock, W. G. (1993). Living conditions, disasters and development. University of Georgia Press.
Boin, A., ‘t Hart, P., Stern, E., & Sundelius, B. (2016). The Politics of Crisis Management: Public Leadership under Pressure (2nd ed.). Cambridge University Press.
Burton, I., Kates, R., & White, G. (1978). The environment as hazard. Oxford University Press.
Campbell, D. T. (1997). From evolutionary epistemology via selection theory to a sociology of scientiﬁc validity. Evolution Cognition, 3(1), 5–38.
Drabek, T. (1987). Emergent structures. In R. Dynes, B. De Marchi, & C. Pelanda (Eds.), Sociology of Disasters: Contribution of Sociology to Disaster Research (pp. 190–259). Franco Angeli.
Drabek, T. E., & McEntire, D. A. (2003). Emergent phenomena and the sociology of disaster: lessons, trends and opportunities from the research literature. Disaster Prevention and Management, 12(2), 97–112. https://doi.org/10.1108/09653560310474214
Dynes, R. R. (1970). Organized behavior in disaster. Heath Lexington Books.
Dynes, R. R., & Quarantelli, E. L. (1975). The delivery of mental health services in the Xenia Tornado. Disaster Research Center.
Fritz, C. E. (1961). Disaster. In R. K. Merton & R. A. Nis-bet (Eds.), Contemporary Social Problems (pp. 651–694). Harcourt.
Holguín-Veras, J., Jaller, M., Van Wassenhove, L. N., Pérez, N., & Wachtendorf, T. (2012). On the unique features of post-disaster humanitarian logistics. Journal of Operations Management, 30, 494–506. https://doi.org/10.1016/j.jom.2012.08.003
Kreps, G. A. (1985). Disaster and the social order. Sociological Theory, 3, 49–65.
Kreps, G. A., & Bosworth, S. L. (2007). Organizational adaptation to disaster. In Handbook of Disaster Research (pp. 297–315). Springer.
Peek, L. A., & Sutton, J. N. (2003). An exploratory comparison of disasters, riots and terrorist acts. Disasters, 27(4), 319–335. https://doi.org/10.1111/j.0361-3666.2003.00236.x
Quarantelli, E. L. (1993). Community crises: An exploratory comparison of the characteristics and consequences of disasters and riots. Journal of Contingencies and Crisis Management, 1(2), 67–78.
Quarantelli, E. L. (1997). Ten criteria for evaluating the management of community disasters. Disasters, 21(1), 39–56.
Quarantelli, E. L. (2006). Catastrophes are different from disasters: Some implications for crisis planning and managing drawn from Katrina. Understanding Katrina: Perspectives from the social sciences.
Stallings, R., & Quarantelli, E. (1985). Emergent citizen groups and emergency management. Public Administration Review, 45, 93–100.
United Nations Human Rights Monitoring Mission in Ukraine. (2022, January 27). Conflict-related civilian casualties in Ukraine. United Nations Ukraine. Retrieved August 9, 2023, from https://ukraine.un.org/sites/default/files/2022-02/Conflict-related%20civilian%20casualties%20as%20of%2031%20December%202021%20%28rev%2027%20January%202022%29%20corr%20EN_0.pdf
Vollmer, H. (2013). The Sociology of Disruption, Disaster and Social Change: Punctuated Cooperation. Cambridge University Press.
Wachtendorf, T. (2004). Improvising 9/11: Organizational improvisation following the world trade center disaster. University of Delaware.
Weick, K. E., & Sutcliffe, K. M. (2007). Managing the unexpected: Resilient performance in the age of uncertainty (2nd ed.). Jossey-Bass.
Weick, K. E., Sutcliffe, K. M., & Obstfeld, D. (2005). Organizing and the Process of Sensemaking. Organization Science, 16(4), 409–421. https://doi.org/10.1287/orsc.1050.0133
Wenger, D. (1992). Emergent and volunteer behavior during disaster: research findings and planning implications. Hazard Reduction Recovery Center.