Наукові записки НаУКМА. Соціологія

Інтерсекційність у діяльності феміністичного та лесбійського рухів в Україні

2024-11-05T15:56:31+02:00

Концепція інтерсекційності, запропонована американською науковицею Кімберлі Креншоу, наприкінці ХХ ст. лягла в основу діяльності нових суспільних рухів, які почали поєднувати боротьбу з різними проявами нерівності. Не є винятками і лесбійський та феміністичний рухи, які, з одного боку, поєднані боротьбою за права жінок, а з іншого – з дискримінацією за ознаками сексуальної орієнтації. У цій статті розглянуто феномен інтерсекційності між лесбійським і феміністичним рухами в Україні. Попри те що в українських дослідженнях бракує напрацювань щодо лесбійського руху як окремого суспільного руху та мало розглянуто феномен інтерсекційності між суспільними рухами, феміністичний та лесбійський рухи в Україні пов’язані між собою спільним ідеологічним підґрунтям, практиками спротиву та людським потенціалом. Саме тому фокус уваги цієї статті зосереджено на визначенні проявів феномену інтерсекційності між лесбійським і феміністичним рухами в Україні за допомогою теоретичного аналізу, а також глибинних інтерв’ю з активістками цих рухів.

Репрезентація образів військовослужбовиць в українських медіа

2024-11-05T16:13:59+02:00

На основі напрацювань із гендерної соціології визначено теоретичні засади патріархатного та егалітарного підходів до гендерних ролей, згідно з якими здійснено аналіз репрезентацій образів військовослужбовиць у медіа. Емпіричною базою статті є якісний контент-аналіз відібраних 48 медіаматеріалів, опублікованих у період від 24 лютого 2022 р. до 25 квітня 2024 р., що містять згадки про участь військовослужбовиць у російсько-українській війні. У результаті емпіричного аналізу виявлено і проілюстровано прикладами такі виміри патріархатного підходу до репрезентації гендерних образів через ролі військовослужбовиць у Збройних силах України (ЗСУ), як гендерно-рольові стереотипи, стереотипи гендерних рис і стосовно зовнішності захисниць. Принцип забезпечення гендерної рівності у ЗСУ передбачає підтримку егалітарних образів, репрезентацію яких охарактеризовано за допомогою гендерно нейтрального і гендерно чутливого підходів.

Ставлення українського суспільства до рівних прав і можливостей у військовій сфері

2024-11-05T17:00:09+02:00

Забезпечення гендерної рівності загалом і у військовій сфері в часи війни зокрема – важливий складник демократичного розвитку українського суспільства. У статті йдеться про міжнародний та український досвід забезпечення рівних прав і можливостей у військовій сфері; систематизовано досвід інтеграції жінок у збройні сили таких країн, як Норвегія, Ізраїль, Сполучені Штати Америки та Канада. Зʼясовано особливості залучення жінок у військову сферу українського суспільства в історичній ретроспективі. Виявлено динаміку ставлення українців до залученості жінок у військову сферу, особливо протягом російсько-української війни та після повномасштабного вторгнення. Емпірична частина роботи базується на аналізі кількісних даних, отриманих у результаті трьох репрезентативних опитувань від Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) у 2018 р. та дослідницької агенції «Info Sapiens» у 2023, 2024 рр. Відповідно, виявлено динаміку ставлення українського суспільства до гендерної рівності у військовій сфері у 2018, 2023, 2024 рр., зокрема залежно від соціально-демографічних показників. Наостанок зʼясовано громадську думку українського суспільства про варіант армії, який слід запроваджувати в Україні.

Ставлення правозахисниць до явища фемінізації армії

2024-11-05T18:26:23+02:00

Фемінізація армії є частиною об’єктивного процесу фемінізації суспільства. Українські воєнні реалії вказують на необхідність залучення жінок на військову службу як повноправних суб’єктів. Проте на шляху досягнення гендерної рівності та протидії дискримінації в армії існує достатньо перепон та упереджень. У статті подано результати аналізу бачення цієї проблематики представницями жіночих правозахисних організацій. Емпірично дослідження спирається на низку напівструктурованих глибинних інтерв’ю, що дало змогу оцінити перспективи та виклики фемінізації української армії з позиції діючих акторів.

Гендерованість досвіду військової служби в Збройних силах України (на прикладі військової частини Х 0000)

2024-11-05T19:40:36+02:00

У цій статті армію визначено як гендеровану інституцію, яка формує різні умови військової служби для військовослужбовиць та військовослужбовців. Емпіричною основою дослідження стало вивчення досвіду військової служби методом кейс-стаді у військовій частині Х 0000. Ґрунтуючись на емпіричному дослідженні та аналізі вторинних джерел, виокремлено такі гендеровані виклики: вертикальна та горизонтальна гендерні сегрегації; необхідність відповідати маскулінним стандартам, рольовий конфлікт; подвійне навантаження; стереотипи про військовослужбовиць, які існують в армії та поза її межами; сексизм і насилля, специфічні для досвіду військовослужбовиць, які служать у ЗСУ, зокрема, і під час російсько-української війни.

Основні канали та наслідки впливу війни на освітню нерівність у суспільстві

2024-11-05T20:18:08+02:00

У вітчизняній соціології відкривається нова, тяжка і трагічна дослідницька сторінка – детальне вивчення різноманітних за суттю, проявом, інтенсивністю та тривалістю впливів російсько-української війни на всі сфери життя українського суспільства, його соціальну структуру, інституційні трансформації, економічні спроможності, політичну організацію, а також повсякденне життя громадян. Невіддільною складовою частиною як інституційного устрою суспільства, так і повсякденного життя громадян є сфера освіти з притаманною їй та постійно відтворюваною освітньою нерівністю. Широкомасштабна війна за своїм потенціалом здатна швидко та на довгий період часу порушити соціальний порядок і змінити усталені форми соціальної нерівності в суспільстві, зокрема в освіті, нерівномірно розподіляючи стратифіковані негативні ефекти. У статті узагальнено результати досліджень у різних країнах, які пережили коротко- чи довготривалі періоди міжнародних чи громадянських війн. На підставі аналізу цих досліджень ідентифіковано основні канали впливу війни на освітню нерівність та відповідні коротко- й довгострокові ефекти війни. Виокремлено сім основних прямих і непрямих каналів впливу війни на освітню нерівність. Через канали впливу формуються коротко- та довгострокові ефекти на освітні здобутки дітей, які набувають форми стратифікованих освітніх втрат, зменшення сімейних видатків на освіту, а також втрат у майбутніх пожиттєвих доходах індивідів.

Мотиви студентства київських закладів вищої освіти до служби в силах оборони після повномасштабного вторгнення росії в Україну

2024-11-05T20:48:50+02:00

У статті студентство визначено як особливу категорію добровольців, що вступили на військову службу попри законодавчу захищеність від мобілізації на період навчання. Опрацьовано теоретичні засади мотивації в міждисциплінарному дискурсі та практичний досвід заохочення людей до служби на прикладі різних країн. Емпіричним матеріалом дослідження є напівструктуровані глибинні інтерв’ю. За результатами дослідження виявлено спектр мотивів вступу на військову службу серед студентства київських закладів вищої освіти (ЗВО), визначено роль їхнього бекграунду у формуванні цих мотивів та сформовано рекомендації щодо залучення студентства у військо. Зафіксовано превалювання соціальних і морально-психологічних мотивів у прийнятті рішення про вступ до сил оборони; ідентифіковано чинники сім’ї, освіти та активізму у формуванні мотивації до служби; окреслено бар’єри на шляху до війська.

Виклики для соціальної згуртованості після деокупації: соціально-політична реінтеграція та ставлення до мешканців тимчасово окупованих територій

2024-11-06T09:32:54+02:00

Майбутня реінтеграція тимчасово окупованих територій України потребує соціальної згуртованості українського суспільства: як тих, хто пережив окупацію, так і тих, хто проживав на підконтрольних територіях. Ця стаття має за мету на основі результатів двох хвиль загальнонаціонального опитування з’ясувати ставлення мешканців підконтрольних уряду України територій до тих, хто залишається в окупації, та ідентифікувати, якою мірою питання проведення виборів та (не)обмеження виборчих прав, запровадження економічних і культурних програм підтримки, а також визнання результатів освіти, здобутої на окупованих територіях, можуть завадити соціальній згуртованості після деокупації. Дослідження виявило, що ставлення українців до жителів тимчасово окупованих територій є переважно нейтральним, що може вказувати на майбутні лінії соціальної напруги, а підтримка політик реінтеграції відрізняється залежно від тривалості окупації територій.